Автор Тема: Завтра будет война?  (Прочитано 3821 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Оффлайн виктор

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 6710
  • Пол: Мужской
Завтра будет война?
« : 23 Июня 2009, 06:25:19 »
     ФСБ заказала фильм «Украинский фашизм»

  Администрация президента Российской Федерации совместно с СВР и ФСБ России заказали государственному телеканалу «Россия» снять фильм под названием «Украинский фашизм». Срок реализации – до 1 сентября 2009 года. Об этом RUpor`у сообщил источник в Госдуме РФ.
 
 Сценарий фильма уже утвержден.
 
 Съемочная группа находится на территории Украины и ведет переговоры с разными т.наз. «экспертами» по фашизму и фашистской идеологии, народными депутатами от оппозиции и лидерами правых и право-радикальных украинских партии. Ряд партийных лидеров правого толка уже отказались от сотрудничества с создателями фильма и, более того, угрожают им неприятностями.
 
 Основной задачей ленты, по замыслу ее создателей, является полномасштабная дискредитация государства Украины (оно будет преподнесено как изначально антироссийское и «фашистское»), «оранжевого» политического режима и лично президента Виктора Ющенко.
 
 Журналисты действуют легально и никаких препятствий со стороны украинских органов правопорядка или спецслужб пока что не имели.
 
 В сентябре планируется выпуск несколько иноязычных версий фильма и турне ряда депутатов Госдумы по странам Европы, Америки и Ближнего Востока с целью презентации «документального фильма».
 
 Самая грандиозная премьера ожидается в Украине. По информации нашего собеседника, телеканал «Россия» через своих коммерческих представителей в Украине уже подписал многомиллионные контракты с несколькими кинопрокатными сетями. При этом используется модель сотрудничества, апробированная российским заказчиком во время проката фильма «Тарас Бульба».
 
 Всестороннее содействие съемкам предоставляет посольство РФ в Украине и Генеральное консульство РФ во Львове.
 
 Съемки не афишируются.

  Отсюда

  P.S. Російська політика нахабніє з кожни днем. Є велика ймовірність що таким чином Москва готує підгрунтя для майбутнього аншлюсу десь у Криму...    

Оффлайн виктор

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 6710
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #1 : 17 Июля 2009, 09:10:00 »
     ISN: Мутя крымские воды
 Путин страстно желает вернуть Украину в состав "Великороссии".

 

  Путин пытается укрепить "мягкую силу" России в Крыму, но Москве не следует поощрять нелояльность среди украинцев, поскольку любая вспышка насилия и дестабилизация будут пагубны для всех сторон, пишет Симон Сараджян в ISN.

  В 1965 году лидер мотоклуба Ангелы ада Сонни Баргер повел своих отверженных байкеров громить группу студентов, протестовавших против войны во Вьетнаме. После этого он послал телеграмму президенту Линдону Джонсону, в которой предложил отправить его и собратьев по байкерскому движению на войну во Вьетнам в качестве "ударной группы подготовленных бойцов". Президент не стал утруждать себя ответом.

  Баргеру, наверное, больше бы повезло с бывшим президентом и нынешним премьер-министром Владимиром Путиным. Путин в этом месяце не только встретился с лидером байкерского клуба Ночные волки Александром Залдостановым, но и подарил ему большой российский флаг для байк-шоу, которое этот мотоклуб организовал в Крыму в поддержку Черноморского флота России. Ночные волки с гордостью размахивали путинским триколором, разъезжая в эти выходные на своих лоснящихся железных конях по улицам Севастополя под одобрительные возгласы и аплодисменты жителей города, его мэра и командующего Черноморским флотом. Такой прием, оказанный российскому флагу, ни у кого не должен вызывать удивления.

  В стратегическом плане Россия также хочет сохранить Украину в пределах зоны своих "привилегированных интересов" на постсоветском пространстве - вопреки стремлению украинского Президента Виктора Ющенко сделать страну членом НАТО и ЕС
 Прошло более полувека с тех пор, как советский руководитель Никита Хрущев передал Крым из состава России Украине, но полуостров до сих пор остается в основном пророссийским.

  Русские составляют более 70 процентов населения Крыма, а российский Черноморский флот базируется в Севастополе, являясь самым крупным в городе работодателем.

  Россия хочет сохранить свой флот в Крыму и после завершения срока аренды, который заканчивается в 2017 году.

  В стратегическом плане Россия также хочет сохранить Украину в пределах зоны своих "привилегированных интересов" на постсоветском пространстве - вопреки стремлению украинского Президента Виктора Ющенко сделать страну членом НАТО и ЕС.

  "Региональная значимость" Украины и Грузии для России - вот один из вопросов, который Путин поднял 7 июля на завтраке с президентом США Бараком Обамой перед своим визитом в московское логово Ночных волков. Об этом рассказал заместитель руководителя путинского аппарата Юрий Ушаков. Премьер-министр также говорил предшественнику Обамы Джорджу Бушу на прошлогоднем саммите НАТО, что "Украина это даже не государство", и предупреждал Запад, чтобы тот держал свои руки подальше от "Малороссии".

  Все это свидетельствует о том, что Путин, сохраняющий огромную степень влияния в российской внешней политике, страстно желает (по крайней мере, в душе, на уровне эмоций) вернуть Украину в состав "Великороссии".

  Но Путину пора отложить в сторону свои эмоции и территориальные устремления - если они у него есть. Укрепляя "мягкую силу" России в Крыму и других частях Украины, Путин и остальные российские руководители должны избегать разжигания там сепаратизма и усиления нелояльности.

  Война в Южной Осетии продемонстрировала, что Кремль не может вечно сохранять свое военное присутствие вопреки воле соседнего государства и тихо поддерживать сепаратизм в его провинциях, надеясь закрепить их за Россией. Рано или поздно одна из сторон попытается найти выход из тупика.

  Неважно, кто провоцирует насилие в Крыму - последствия вооруженного конфликта в Европе противоречат интересам всех. России в таком случае придется забыть свои мечты о более дружественной Украине и свои планы новой пан-европейской архитектуры безопасности. А Украина может не только утратить часть своей территории, но и оказаться отброшенной на много лет назад в экономическом и политическом плане. Что касается самого полуострова, то мало кто захочет признать независимость Крыма.

  Предстоящие выборы в Украине способны открыть окно возможностей, чтобы забыть полное эмоций прошлое и перезагрузить украинско-российские взаимоотношения, строя их на основе общей заинтересованности в региональной стабильности, в предотвращении конфликтов и в экономическом сотрудничестве.

  У Ющенко мало шансов одержать победу на январских выборах. И вполне может получиться так, что новый украинский лидер будет проводить более сбалансированный курс в сфере украинской безопасности и внешней политики, активнее приспосабливая его к законным интересам России в этом регионе.

  Тем не менее, Москве не стоит надеяться на то, что победитель на выборах остановит сближение Украины с Западом или пристегнет ее к России. В конце концов, любой украинский лидер, решивший поступить таким образом, совершит политическое самоубийство, действуя вопреки жизненно важным интересам своей страны, которые требуют сбалансированных отношений с Востоком и Западом.

  Отсюда

  P.S. Рашизм крепчает...    

Оффлайн BackToRoots

  • Постоялец
  • ***
  • Сообщений: 101
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #2 : 17 Июля 2009, 12:33:12 »
     
Цитата: виктор
Рашизм крепчает...

 полностью согласен.    

Оффлайн виктор

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 6710
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #3 : 28 Августа 2009, 08:07:35 »
     Мочить хохлів в Інтернеті – єсть така робота

  Слава (Russian Federetion): “Все укры – нация неполноценных, вместе с национальным символом Вурдалаком Шевченко”. Хто такі полюцери і хто їх утримує...

  Іноді навіть почуваєш до них щось на кшталт співчуття. Як уявиш собі цю нудну, рутинну працю! Ось вони сідають за свої комп’ютери, заходять у Мережу, відкривають “підшефні” сайти й починають “спілкуватись”. Мета “спілкування” проста – “мочити” опонентів або ідею, яку ті сповідують, і, навпаки – “розкручувати” (по-вченому кажучи, формувати позитивний імідж) того, на кого працюєш.

  Звісно, якийсь час може це й цікаво. А якщо займатись цим із дня в день? Попри наявні в такій роботі елементи творчості, поливання брудом – воно і є поливання брудом. Навіть якщо називаєш себе блогером чи спамером, є й інше слово, що починає дедалі більше приживатися – полюцер (від англійського pollute – забруднювати, засмічувати). Відповідно, те чим займаєшся, як його не облагороджуй – pollution. І перекладати не треба.

  При цьому є, так би мовити, полюцери внутрішнього вжитку. Ці займаються суто українськими “розбірками”, залежно від штабної приписки. Відповідно, “мочать” ту, яка “працює”, – “онанія” чи “професора” – та, навпаки, “розкручують” свого, білого й пухнастого замовника. Але про них – іншого разу...

  “Пишу вам, у ваш Бандерштат…”

  Сьогоднішня історія стосується, так би мовити, фахівців міжнародного масштабу. Cайт УНІАН як один із лідерів серед новинних Інтернет-ресурсів давно став “підшефним” для людей згаданого фаху з однієї дуже сусідньої країни. Рівень літературної та політичної майстерності, звісно, різниться, але функція одна – “мочити” “хохлів”, бандерівців, “Юща”, а, загально кажучи, Україну та все, що дає їй можливість ідентифікуватися як незалежній країні. Зі зразками цієї творчості кожен бажаючий може легко ознайомитися в коментарях практично під будь-якою публікацією на тему українсько-російських взаємин. Міняються ніки, тобто псевдоніми “авторів”, адреси, регіони, звідки нібито пишуться коментарі. Незмінною залишається лише тональність, термінологія та висновки – “хохли крадуть газ, “хохли – це бандерівці”, “оранжоїди”, править ними “помаранчева чума”, і скоро всі вони там, у своєму Бандерштаті, нарешті загнуться.

  Звісно, хтось візьметься переконувати нас, що все це народна Інтернет-творчість. Мовляв, громадяни сусідньої вільної, демократичної країни, очолюваної найдемократичнішими у світі президентом та прем’єром, висловлюють свою “стурбованість” та “занепокоєність” долею практично рідної їм України. Однак досить витратити годину-другу на аналіз адрес, стилістики й типових прийомів цієї “творчості”, аби переконатися, що це не так. Словесні штампи, своєрідна лексика та “вуха”, які періодично вилазять з таких “коментів”, безпомилково вказують, хто займається цією “творчістю”.

  І не так уже й важливо, де сидять її “автори” – на Луб’янці, десь під Москвою чи в російській глибинці (дякувати, сучасні комунікації дають для цього всі можливості). Байдуже, і де саме вони отримують свій “гонорар” – безпосередньо в “органах”, у бухгалтерії фірми, що формально не має жодного відношення до них, чи в PR-агентствах, що працюють на підряді. Важливо лише, що це не поодинокі ідейні “ентузіасти” (з “любові до мистецтва” таку роботу апріорі ніхто не потягне), а націлені на конкретний результат люди, технічно й фінансово забезпечені, з чіткою системою організації праці та продвинутою технічною базою.

  Як це робиться

  Отже, група людей працює на “нашому” напрямку. Хтось сидить у “конторі”, хтось, доглядаючи дитинку, трудиться дома, хтось поєднує роботу маркетолога чи рекламіста з “коментуванням”. У кожного – десяток-півтора постійних ніків, та ще, залежно від ситуації, можна згенерувати їх необмежену кількість.

  Наприклад, такий собі Filipppok... Пише в стилі : “Автор статьи или идиот, или хорошо проплачен бандой Ющенко”.

  А ось – просто “Слава”: “Вы типичные свидомые укрожлобы, страдающие от собственной втросортности. Все же укры – нация неполноценных, вместе с презом Пчеловодом и нац. Символом Вурдалаком Шевченко”.

  Ось – Serg : “Недавно тут трех хохлов видел – рожи еще те… тупые… тупые…”

  А ще бувають “Мститель”, “Циник», “Арий Зороастр”, “Капец Хохляндии” та багато інших. Спочатку, десь рік тому, підписувалися своїми ніками, але вказували при цьому українські міста. Ми поставили ідентифікатори, завдяки чому комент міг виглядіти приблизно так: “Сергей, Луцк”, а далі, в дужках, комп’ютер визначав – “Russian Federation”. Почали обурюватися, потім змирились і вже не придурювались зі зворотними, начебто українськими, адресами.

  “Підшефний” сайт (у даному разі – УНІАН) відстежується нашими друзями-“полюцерами” постійно. Відверто кажучи, не знаємо, моніторять вони всі публікації чи ні, але, поза сумнівами, ключовими є слова типу “Медведєв”, “Путін”, “Кремль”, “Росія”. Прийоми, за якими наші “полюцери” ведуть “полеміку”, особливою різноманітністю не відзначаються.

  Одна категорія коментаторів “мочить” у лоб. “Афтар – Вы балбес!» Простіший варіант: “Автор – мудак!” Або так: “Залезь обратно в свой схрон, чмо бандеровское”. Крапка.

  Інші, так би мовити, косять під інтелігентів. І, відповідно, вдаються до історичних екскурсів, філософських узагальнень, підводять під “коменти” світоглядну базу. Наприклад, так: “ В ЕС примут Украину только вслед за Косово, а косовары в Европе нужны только, чтобы мыть посуду и гальюны. Эх, Вы, а рветесь в ту же ЭУРОПУ!» Або так: «Когда еще родится поколение с полноценным высшим образованием на украинском языке, глядишь, и индустрия рухнула. Так что все комментарии наркоманов от диктатуры украинского языка надо читать как диагноз. Все, кто втаптывает русский язык, уйдут на удобрения».

  При цьому один і той самий полюцер застосовує в «дискусії» набір з кількох ніків, маючи, таким чином, можливість для маневру. Приміром, якщо «дискусія» за участю полюцера-“інтелектуала” зайшла в небажане русло чи аргументи опонентів виявились переконливішими, полюцер виходить “в ефір” від імені такого собі “жлоба”, накидаючись з матюками на опонента (типу того самого “залезь в схрон…”) і, таким чином, зриває “дискусію”.

  Чи координується робота полюцерів? Судячи з того, що “лінія партії” (Центру чи хоч як це називайте), попри всі творчі відхилення, більш-менш простежується, – так, координується. Джерела в російських PR-агентствах, знайомих з такими «підрядами», також засвідчують це. Координатор групи розсилає щось на кшталт темників, відомих в Україні з кучмівських часів. Ними “полюцери” й керуються, забезпечуючи ту саму “лінію”. Це можна простежити на кожній темі, очевидно, визначеній тамтешнім Центром як “важная и актуальная”.

  Приміром, газовий конфлікт цьогорічної зими. Спершу “звідти” пішли месиджі: ага, догралися, бандерівці (стилістичні нюанси, звісно, варіювались), тепер позамерзаєте там, у своєму Бандерштаті (Хохляндії тощо). Коли стало зрозуміло, що не позамерзаємо, напевно, надійшов новий “темник”, оскільки основним аргументом стало щось на зразок: “А, то ви ще й накрали собі про запас?” Паралельно “розроблялася” тема – “Через вас вся Європа замерзне”. Коли, зрештою, вдалося досягти домовленостей і газ пішов до Європи, у хід пішла теза: “А заплатити за куплений газ ви все одно не зможете!” Після того ж, як стало видно, що таки “зможемо”, аргументів забракло, і тему, очевидно, згідно з новими “темниками” вирішили присушити. Звичайно – до певного часу.

  А ось ситуація з годинником Патріарха Кирила. Після того, як у Інтернеті Патріарх засвітився зі своїм годинником вартістю під 30 тисяч євро, “народні” коментатори заволали: фальшивка, монтаж («Все это – жидобандеровский фотошоп и католический оптический обман»). Коли стало зрозуміло, що не монтаж, пішла в хід теза: “Дешева китайська імітація, насправді годинник не такий дорогий”. Теза виявилася непереконливою. Тож, не виключено, Центр її відкликав. З’явилась інша: “Годинник Патріархові подарували, то чому його не носити?» Теж не дуже переконливо, принаймні, зважаючи на гнівне засудження Патріархом розкоші в усіх її проявах у його публічних виступа у Києві. Витягли іншу тезу: “Та ви на своїх святих отців подивіться” («Эй вы, шушера, повторяю свой вопрос – стоимость часов вашего хозяина, быстро, в студию!»). І пішло-поїхало….

  Ну, а коли напруга спадає, так би мовити, матеріал відпрацьовано, з’являється, хтось під ніком із серії “простого як двері” користувача з народу й підсумовує: «Чаво мусолить? Гавно вопрос».

  Значить, пішов на іншу тему.

  Як “казахи” Президентові Медвєдєву підтримку в Україні забезпечили

  Окрім продукування “коментів”, наші північно-східні спамери, чи полюцери, мають ще одне завдання – формувати громадську думку за допомогою Інтернет-опитувань. Як ви здогадуєтеся, це коли на якомусь сайті з’являється запитання на кшталт “Чи підтримуєте ви дії Росії в газовому конфлікті з Україною?”... Тут від спамера-полюцера не вимагається навіть мінімуму інтелектуальних зусиль: лише відшукай потрібну кнопку (“Так, підтримую…”) і натискай на неї, доки твій голос зараховуватиметься (залежно від ступеню захисту, це може бути й одне “так, підтримую”, а може й безліч таких “таків”).

  На одному з опитувань ми й “нарвалися” на наших великоруських спамеро-полюцерів.

  12 серпня на сайті УНІАН ми запропонували нашим відвідувачам відповісти на запитання “Як Ви оцінюєте заяву Медвєдєва щодо України? ” Інтернет-користувачі могли висловити свою підтримку заяви (“Позитивно, усе правильно сказано” або “Загалом позитивно, хоча за формою це було грубувато”), її несприйняття (“Негативно, це чергова антиукраїнська кампанія” чи “Загалом негативно, хоча частково він має рацію”), або іншу позицію (“Не читав і не дивився”, “Не знаю”, “Мені байдуже”, “Свій варіант”).

  Опитування було запропоновано пізно ввечері. А вже на ранок наступного дня ми побачили, що проголосувало майже 7 тисяч відвідувачів. При цьому майже 80% учасників опитування відповіли: “Позитивно, усе правильно сказано”.

  М’яко кажучи, ми здивувались такій позиції відвідувачів нашого сайту. Не перший день працюючи в Україні й знаючи реальні політичні настрої людей, просто не повірили такій “одностайній” підтримці дій Кремля.

  Щось тут не так.

  Стали розбиратися, що до чого.

  Виявилося: практично всі голосування (95%) на користь позиції Кремля були зроблені з однієї адреси – 212.116.245.54 “Пробили” по наявних базах даних. Виявилось, у… Казахстані.

  Що б це означало?

  Можна припустити, що в цій країні, за три тисячі кілометрів від України, політично освічена публіка настільки переймається українсько-російськими відносинами, що практично цілодобово сидить біля комп’ютера й активно голосує. Але чому тоді всі тисячі політично активних казахів сидять на одному комп’ютері?

  З’ясували, кому належить ІР-адреса. Виявилося, рекламному агентству STYX &Leo Burnett з офісом в Алмати. Знайшли телефон, додзвонилися. Керівництво агентства та фахівці IT-відділу були вельми здивовані нашому повідомленню про їхню участь у голосуванні. Нас запевнили, що ніхто такими речами не займається, і, очевидно, їхню адресу використали “в темну”. Зізнатися, особливих сумнівів у цьому в нас немає, оскільки треба бути дуже недалекоглядним, аби фальсифікувати голосування з власного комп’ютера. Тим більше, технічно аніскільки не складно “покористуватися” чужою ІР-адресою, сидячи за тисячі кілометрів. Я не я і ручки не мої...

  Значно реальнішим є інше: результати голосування забезпечують саме герої нашої сьогоднішньої розмови. При цьому, звісно, ніхто реально не натискає на потрібну кнопку тисячі разів – це робить так званий “робот”: конкретному комп’ютерові з “портом приписки” в казахському сегменті Інету задається алгоритм голосування, і машина собі “голосує”. До речі, з непоганою швидкістю – три голоси за секунду.

  Таки недаремно хлопці хліб їдять!

  Як було діяти? Можна було заблокувати суперактивну казахську IP-адресу. Але іноді, погодьтеся, корисно зробити не той крок, якого від тебе чекають. Так би мовити, діяти асиметрично. Вирішили провести експеримент, до яких зазвичай не вдаємося. А саме: поміняти місцями варіанти відповідей і змусити тим самим кремлівського “робота” працювати проти Президента Медвєдєва. Заодно, думалося, перевіримо, наскільки наші невидимі прокремлівські “друзі” уважні. Не можуть же вони тупо сидіти весь час біля комп’ютера й похвилинно стежити за “правильністю” голосування. Запустили, напевне, “робота” та й п’ють собі каву чи гуляють десь по сайтах з “полуничкою”. А отже, далеко не відразу помітять, коли щось піде на за планом. Зробили навіть ставки: за найоптимістичнішим прогнозом, вони мали прокинутися через півгодини, за найпесимістичнішим – за дві години.

  Відверто зізнаємося, недооцінили ми наших “друзів”.

  Кремлівські “казахи” “перебудувались” за 1 хвилину 52 секунди. За цей час “робот” хутенько переключився з кнопки, на яку його було запрограмовано (ще б пак, тепер тут стояла відповідь “Негативно, це чергова антиукраїнська кампанія”), на іншу, “правильну” кнопку, і з тією ж швидкістю (три кліки на секунду) став молотити голоси на підтримку Медведєва.

  Усе-таки треба віддати їм належне, недаремно наші голосувальники хліб їдять!

  Ще якийсь час голосування на сайті тривало. Але воно після наших експериментів, зрозуміло, уже не віддзеркалювало реального стану громадської думки. Тому ми припинили його. Сьогодні ж, анулювавши всі “накрутки”, що були зроблені під час голосування, ми можемо повідомити реальні результати опитування станом на вечір, 15 серпня.

  Отже, у голосуванні взяло участь понад 27 тисяч відвідувачів сайту УНІАН, 63% респондентів вважають медвєдєвський лист до Ющенка продовженням антиукраїнської кампанії, а 25,9%, на противагу їм, переконані, що Президент Росії написав правильного листа. Саме таке співвідношення є реальним віддзеркаленням думки відвідувачів сайту УНІАН.

  Принагідно приносимо свої вибачення людям, котрі протягом двох діб не могли бачити реальних результатів голосування. Ми отримували чимало дзвінків, СМС-повідомлень з питаннями про те, чи не фальсифікуються кимось результати. Тепер ви маєте відповідь і знаєте, хто це робив.

  Так воно, жити поруч з імперією…

  Які висновки з цього можна зробити?

  По-перше, благородною з точки зору Кремля справою, тобто “мочиловом” хохлів у Інтернеті, не просто займається значна кількість людей. Вони роблять це системно, добросовісно й практично цілодобово.

  Водночас, по-друге, так само можна зробити висновок: певною мірою вони все таки намагаються діяти обережно, напролом не йдуть. Адже, відверто кажучи, технічно нескладно використати не казахський proxy-сервер, аби з нього закидати липові голоси на сайт агентства, а наш, український. Але вони цього не роблять. Очевидно, побоюються, що тут, в Україні, їх можна буде швидше вивести на чисту воду. Добре, є хоч такі побоювання.

  І нарешті, висновки, так би мовити, ширшого характеру.

  Як каже один відомий політолог, нам, на жаль, не поталанило жити поруч з імперією. Що б ми не робили, вона, поки існує, ніколи не залишить нас у спокої. Усіма способами, усіма частинами тіла, “хоч тушкою, хоч чучелом”, застосовуючи всі наявні технічні можливості, вони пхатимуть носа до наших справ і домагатись того, аби ми у своєму домі жили так, як вони того бажають. Інтернет у цьому сьогодні відіграє особливу роль. На Інтернет-форумах значною мірою формується громадська думка, виробляється позиція тих, кого зараховують до груп впливу в соціальному середовищі. Тому, поставивши на службу владі друковані й телевізійні ресурси, вони прийшли в Інтернет. Його можливості дають можливість уже не лише для зомбування росіян, а й для того, щоб грати на нашій території. І вони грають.

  Колосальні ресурси кидаються на те, аби створити враження, що мільйони російських Інтернет-користувачів дружно підтримують політику своєї державної влади та гнівно засуджують тих, хто в Україні намагається відбитися від “дружби” Кремля. Вони намагаються переконати нас, що капітан з Рязанського десантного училища, учитель із Санкт-Петербурга, лікар з Костроми, менеджер з продажу мила з Іркутська живуть винятково тим, що відновлюють сексуальну енергію за рахунок пропагандистської сублімації в суперечках з українськими візаві. Усі ці люди, мовляв, о жах, метають блискавки на адресу тих, хто знищує російську мову в Україні чи виганяє російський флот із Севастополя, а при слові «Крим» узагалі впадають в істерію, буйство.

  Двадцять чотири години на добу вони займаються цим.

  Як діяти?

  Зізнатися, автор цих рядків не має чіткої і вичерпної відповіді. Очевидно лише те, що адекватність відповідей насамперед залежить від нас, журналістів, політиків, політологів та політтехнологів, соціологів, нарешті, будемо називати речі своїми іменами, працівників спецслужб, котрі мають довести, що ці служби в нас таки є. Автор пропонує цей матеріал вважати лише початком розмови.

  Ось і зараз, можете не сумніватися, ви ще не дочитали ці рядки до кінця, а наш полюцер сидить собі за тисячі кілометрів і пише коментар нібито від вашого імені.

  “Есть такая работа…”

  Олександр Харченко, головний редактор УНІАН

  Отсюда    

Оффлайн nikit

  • Новичок
  • *
  • Сообщений: 21
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #4 : 29 Августа 2009, 11:22:20 »
     Бред...    

Оффлайн виктор

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 6710
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #5 : 29 Августа 2009, 14:49:20 »
     Когда правда глаза колет её очень удобно объявить "бредом". Как это знакомо! Сказанное в статье - сущая правда. Конечно, подавляющая часть пишущих комментарии - действительно реальные пользователи и пишут искренне, но иногда чувствуется рука кукловода: часто вижу и спам-атаки и накручивания счётчиков. И не только на новостных ресурсах вроде УНИАН или Корреспондент.нет но и на прочих ресурсах, так люто ненавидимых политическим руководством России. Иногда действительно меняют кнопки - ставишь положительный отзыв - выпадает отрицательный. Повторяешь - то же самое. Полагаю, многие это и раньше замечали, но уж когда главный редактор, у которого админпанель и статистика перед глазами об этом пишет - дело приняло большой размах!    

Оффлайн nikit

  • Новичок
  • *
  • Сообщений: 21
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #6 : 29 Августа 2009, 17:47:32 »
     виктор, давно заметил. что Вы больны, поэтому на Вас не обижаюсь...    

Оффлайн виктор

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 6710
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #7 : 29 Августа 2009, 18:00:47 »
     Болею, естественно. Простудой, как правило. Не чаще прочих. Чего и всем желаю. И если не нравится мои сообщения или подаваемые мной материалы - можете их не читать, это Ваше право. А обижаться Вам на собственных родителей рекомендую - за ряд лет нашего заочного знакомства не видел у Вас не единой толковой мысли: либо +/- либо краткие словесные комментарии чужих сообщений в стиле: "фу"/"одобрямс". И раздражены Вы сейчас, ибо себя узнали. Потому и поспешили объявить материал "бредом". Чем Вы отличаетесь от американцев, жующих поп-корн перед телевизором, с их односложными возгласами? Разве что своей ненавистью к ним. Что ставит Вас ещё ниже. Люди, не имеющие своего мнения всего лишь вещи в чужих руках. Впрочем, вещи тоже имеют право на существование. Оружие, к примеру, тоже - вещь. Сегодня оболваненные люди жмут плюс/минус, если им давят на любимый мозоль, а завтра они так же по указке своих всевышних будут жать на спусковые крючки. Об этом и разговор - чтобы читатели учились мыслить и не давали себя оболванить. А то, что информационная война и идеологическая обработка против Украины идут полным ходом - не видит только круглый идиот. А наше руководство либо не тот огород окучивает, либо действительно - глупцы.

  P.S. Мы рады любым камням в наш огород - это поддерживает форум.    

Оффлайн виктор

  • Ветеран
  • *****
  • Сообщений: 6710
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #8 : 17 Октября 2009, 10:24:17 »
     В Киеве не удивлены реакцией Москвы на возможное использование США украинских РЛС

 

  В Киеве понимают логику "обостренной" реакции Москвы на "нарабатываемые" Украиной контакты с США в вопросе возможного использования в перспективе украинской радиолокационной станции (РЛС) в Севастополе в рамках новой архитектуры глобальной ПРО.

  "Видимо, Москва поспешила денонсировать договор с Украиной о СПРН от 1997 года. Совершенно очевидно, что это скоропалительное решение было принято под давлением не технических, а политических факторов", - отметил в пятницу высокопоставленный представитель украинских военных кругов.

  "Понятно, что рассматривая Украину в качестве союзника, РФ могла бы "снять с повестки" часть тех проблем, с которыми она столкнулась сегодня до завершения госиспытаний своей станции новой серии Воронеж-ДМ в Армавире. По некоторым данным, сроки перевода объекта на боевое дежурство перенесены", - добавил он.

  Кроме того, эксперт отметил, что техническое состояние РЛС Днепр в Севастополе, прошедшей после снятия с боевого дежурства в интересах РФ в феврале техрегламент, на сегодняшний день обеспечивает применение ее по назначению с высокой степенью надежности, которое гарантирует выполнение функций по контролю космического пространства.

  При этом он напомнил, что американские специалисты ознакомились с возможностями севастопольского узла в ходе его посещения в августе-сентябре прошлого года.

  "Насколько им (США) интересна РЛС, покрывающая сегодня на 80% территорию Ирака? Также сегодня, станция может гарантированно отслеживать пуски баллистических ракет осуществленные - с определенным азимутом - с территории Ирана в направлении Израиля и Европы", – уточнил он.

  Вместе с тем, отметил высокопоставленный военный, в Украине также начаты работы по созданию нового комплекса СПРН с круговым обзором на базе цифровых антенных решеток.

  "Если такой объект будет введен в строй в Севастополе на замену действующему в ближайшие годы, однозначно, он будет интересен и США, и Европе, и РФ", - добавил он.

  Напомним, посол Украины в США Олег Шамшур на брифинге 15 октября заявил,что Киев и Вашингтон проводят переговоры относительно использования украинских радиолокационных станций в новой архитектуре ПРО в Восточной Европе. "Этот вопрос в состоянии рабочего обсуждения, он пока в достаточно начальной фазе", - сказал он.

  Вместе с тем российская сторона выразилаозабоченность по поводу контактов США по ПРО со странами, не входящими в Североатлантический Альянс.

  Отметим, Украина имеет две крупные РЛС - в Севастополе и в Мукачево. До 12 февраля 2008 года эти две станции работали в интересах России, затем РФ отказалась от их использования.

  Отсюда    

Оффлайн BackToRoots

  • Постоялец
  • ***
  • Сообщений: 101
  • Пол: Мужской
Re: Завтра будет война?
« Ответ #9 : 18 Октября 2009, 03:28:30 »
     все как обычно...

  Виктор, +100